Володимир Арро: драматург, блокада, передбачення нових еліт

Життя, сформоване блокадою

Володимир Арро, прозаїк, драматург та громадський діяч, народився у Ленінграді 2 серпня 1932 року. Він пережив блокаду міста, під час якої втратив батька та брата Ернста. Арро називав блокаду головною подією свого життя, вважаючи тих, хто її пережив, не героями, а мучениками. Він згадував, як у другому класі, коли почалася війна, школа перетворилася на місце, де давали сочевичний суп, і як бачив зруйновані будівлі, що оголювали внутрішнє життя міста. Зима 1941 року залишила у його пам'яті фізіологічне відчуття згасання життя та стан летаргії, коли не було ні думок, ні почуттів, ні бажань, навіть голоду – стан «між життям і смертю».

Від філології до дитячої літератури

У 1955 році, у віці 23 років, Арро закінчив філологічний факультет. У 28 років він став наймолодшим директором школи робітничої молоді у Ленінграді. Хоча він розпочав дисертацію з позашкільної освіти для дорослих, його більше приваблювало письменство. У 1966 році він звернувся до дитячої літератури, опублікувавши «Білі вежі», «Ось моє село» та інші оповідання. Його роботи, як частина «нової хвилі» дитячої літератури Ленінграда, захищали право особистості на нетрадиційне мислення та поведінку. Арро також співпрацював з журналами «Костер» та «Пионер», подорожував країною у пошуках тем для нарисів та очолював відділ публіцистики у журналі «Аврора».

Драматургія: «Вища міра» та «А ось і він!»

У 1975 році Володимир Арро дебютував як драматург з п'єсою «Вища міра». Натхненням для неї стала стаття у журналі «Неман» про адвоката Олену Ізместьєву. Вона захищала начальника Варшавського вокзалу Сидоренка, якого звинувачували у «розкраданні» під час блокади за те, що він роздав додаткові пайки 80 залізничникам під час пожежі на Бадаєвських складах. Хоча стаття оспівувала «тріумф соціалістичної законності», Арро вразила інша деталь: після суду всі учасники – обвинувачені, судді та адвокати – йшли однією колоною під конвоєм через усе місто. Цей «фантасмагоричний марш» він сприйняв як глибокий трагічний та багатозначний художній символ. П'єсу поставили у 25 театрах, зокрема за кордоном.

У 1980 році п'єса «А ось і він!» викликала значний резонанс, ставши темою шестимісячної дискусії у «Литературной газете». Вона передбачила появу нової соціальної групи – бізнесменів – та конфлікт між старою та новою елітами. У п'єсі звучать репліки, що відображають це протистояння, наприклад, про те, як «перукарі, крамарі, торговці» нав'язують свої моральні норми та смаки, і як ці люди «мають рахунки» зі старою елітою.

Останні роки у Німеччині

З 1997 року Володимир Арро проживав у Німеччині, де писав есе та нехудожні твори. Він помер у Вісбадені у 2025 році, наступного дня після річниці зняття блокади Ленінграда.

Що це означає для розробників

Ця новина стосується біографії та творчості драматурга Володимира Арро і не містить інформації, яка б мала прямий вплив на розробників у сфері технологій.

Ключові факти

Володимир Арро (1932-2025) – прозаїк, драматург, громадський діяч, народився у Ленінграді.
Пережив блокаду Ленінграда, втратив батька та брата, називав блокаду головною подією свого життя.
Закінчив філологічний факультет у 1955 році, працював директором школи, з 1966 року писав дитячу літературу.
Дебютував як драматург у 1975 році з п'єсою «Вища міра», натхненною «фантасмагоричним маршем» учасників судового процесу під час блокади.
П'єса «А ось і він!» (1980) передбачила появу бізнесменів та конфлікт між старими та новими елітами.