Китайський закон про етнічну єдність: нові правила, занепокоєння

Китай ухвалив новий закон «Про сприяння етнічній єдності та прогресу», який набув чинності 1 липня 2026 року. Цей закон, що складається з 65 статей, викликав значне занепокоєння серед тибетців та правозахисних груп, особливо щодо чотирьох ключових аспектів: ідентичності, мови, релігії та його дії за межами кордонів Китаю.

Переосмислення етнічної ідентичності

Закон закликає етнічні групи, такі як тибетці, уйгури та монголи, формувати «сильне почуття спільноти для китайської нації», ставлячи спільну національну ідентичність у центр етнічної політики. Критики стверджують, що це може призвести до розмивання самобутніх етнічних ідентичностей на користь єдиної китайської національної ідентичності.

Пріоритет мандаринської мови

Стаття 15 закону надає пріоритет мандаринській мові в освіті та державних справах. Хоча закон заявляє, що мови меншин «поважаються та захищаються», він також вказує, що при спільному використанні мандаринської мови та мов меншин, мандаринська повинна мати пріоритет у позиції та порядку. Це викликає занепокоєння щодо майбутнього двомовної освіти та збереження мов меншин. Представник посольства Китаю у Вашингтоні Лю Чан зазначив, що держава поважає та захищає право етнічних меншин вивчати та використовувати свої мови, сприяє їх стандартизації, нормалізації та інформатизації.

Посилення державного контролю над релігією

Стаття 46 розширює державний нагляд за релігією. Вона вимагає від релігійних груп, релігійних шкіл та місць поклоніння просувати почуття спільноти для китайської нації, дотримуватися політики «китаїзації релігії» та направляти релігійну діяльність на адаптацію до соціалістичного суспільства. Критики вважають, що це може ще більше посилити державний контроль над релігійними практиками, включаючи тибетський буддизм.

Дія закону за межами Китаю

Одним з найбільш обговорюваних положень є Стаття 63, яка поширює дію закону за межі кордонів Китаю. Вона передбачає, що будь-яка особа, яка проживає за межами Китаю, може зіткнутися з юридичними наслідками, якщо Пекін визначить, що її дії підривають «етнічну єдність» або створюють «етнічний розкол». Китайський уряд стверджує, що це положення є законним, обґрунтованим та необхідним для захисту національної єдності та територіальної цілісності.

Міжнародна реакція та критика

Пекін представляє ці заходи як захист та розвиток, рівні права для всіх етнічних груп та інвестиції в бідніші регіони. Однак критики стверджують, що закон надає правову основу для політик, які вже впроваджувалися в регіонах меншин, дозволяючи владі застосовувати їх ширше та з меншими обмеженнями. У червні глава ООН з прав людини Фолькер Тюрк закликав Китай скасувати закон, попередивши, що він ризикує порушити численні міжнародні договори, ратифіковані Китаєм, і може посилити обмеження на мову, релігію, культуру та самовираження етнічних меншин.

Що це означає для розробників

Джерело не надає конкретних деталей щодо прямого впливу цього закону на розробників. Хоча представник китайського уряду згадує «інформатизацію мов меншин» у контексті підтримки та розвитку, у джерелі відсутня інформація про те, як це може вплинути на розробників або які конкретні технічні ініціативи передбачаються.

Ключові факти

Китай ухвалив новий закон «Про сприяння етнічній єдності та прогресу», який набув чинності 1 липня 2026 року.
Закон містить 65 статей і викликає занепокоєння щодо ідентичності, мови, релігії та його дії за межами Китаю.
Він вимагає від етнічних груп формувати «сильне почуття спільноти для китайської нації».
Стаття 15 надає пріоритет мандаринській мові в освіті та державних справах.
Стаття 46 вимагає від релігійних груп просувати «китаїзацію релігії» та адаптувати діяльність до соціалістичного суспільства.