Уряд «єдності» може заблокувати необхідні реформи в Ізраїлі

Критика концепції «уряду єдності»

В Ізраїлі під час виборчих кампаній часто лунає теза про те, що «бойкоти — це погано». Цей наратив використовується для того, щоб відмовитися від виключення певних партій, таких як «Лікуд», з уряду, представляючи це як несправедливе або антидемократичне. Однак, згідно з джерелом, ця ідея не має підґрунтя у практиці жодної серйозної демократії, а існує переважно тому, що ізраїльські праві роками переконували в цьому громадян.

Навіть центристи, такі як Бенні Ганц, Чилі Троппер та Йоаз Гендель, приймають цю передумову, вважаючи, що виключення «Лікуду» з уряду порушить демократичні норми, оскільки за Беньяміна Нетаньягу проголосували мільйони.

Демократичні норми та міжнародний досвід

Джерело зазначає, що коли прем'єр-міністр Нетаньягу формував свій нинішній уряд, він не відчував потреби запрошувати до кабінету своїх головних опонентів, таких як «Єш Атід», «Ісраель Бейтену», «Авода» чи самого Ганца, попри отримані ними голоси. Він керував з коаліцією, якій надавав перевагу, і без вагань відправляв усіх інших в опозицію. Жодна демократія не надає опозиції та коаліції рівних повноважень.

Інші парламентські демократії, такі як Велика Британія, Німеччина чи Індія, не вимагають, щоб кожна велика партія приєднувалася до кожного уряду. Там очікується, що переможець виборів реалізовуватиме свою програму.

Загроза паралічу реформ

Деякі стверджують, що Ізраїль є особливим через постійні зовнішні загрози (Іран, Хезболла, ХАМАС, міжнародна ізоляція), що нібито вимагає найширшого уряду єдності. Проте, джерело переконливо заперечує це, стверджуючи, що країна, яка стикається з надзвичайними небезпеками, потребує особливо ефективного уряду, а не такого, що паралізований розбіжностями.

Майбутні вибори розглядаються багатьма ізраїльтянами як референдум щодо напрямку розвитку країни за роки правління Нетаньягу. Громадяни вважають, що демократичні інститути, міжнародний статус, економічні пріоритети та відносини між релігією і державою потребують фундаментальних змін. Якщо більшість обере уряд, який прагне змінити курс, то «єдність» означатиме надання права вето на ці реформи саме тому руху, програму якого виборці відхилили.

Історичний досвід показує, що «Лікуд» намагався блокувати реформи під час критичних урядів єдності у 1980-х роках. Подібна ситуація спостерігалася під час «уряду змін» під керівництвом Нафталі Беннета, який був значною мірою паралізований, блокуючи термінові реформи, такі як ті, що стосуються ультраортодоксального сектору.

Демократичні наслідки та внутрішні виклики

Вибори є механізмом, за допомогою якого суспільства накладають наслідки. Партія, яка керує успішно, отримує ще один шанс; та, що керує погано, проводить час в опозиції, щоб оновити своє керівництво та повернутися зі свіжими ідеями. Тому заклики уникнути політичного «бойкоту» не мають сенсу, особливо для партії, яка, на думку автора, «провалилася у зупинці та реагуванні на різанину 7 жовтня під проводом ХАМАС» та «втягнула Ізраїль у вічні війни».

Однією з найважливіших внутрішніх загроз для Ізраїлю є швидко зростаюче ультраортодоксальне населення (харедім), яке отримує недостатню підготовку для участі в сучасній економіці, покладаючись на політичний вплив та державну підтримку. Це економічно нестійко, а також посилюється масовим ухиленням від призову. «Лікуд» ніколи не мав природної більшості без підтримки харедім і перебуває «в кишені харедімського істеблішменту», що підтверджується нещодавнім «бліцкригом» про-харедімського законодавства.

Відносини між державою та ультраортодоксальною громадою потребують принципово іншої структури стимулів, де освіта, участь у робочій силі, військова або національна служба та громадянська відповідальність перестануть бути необов'язковими. Якщо Ізраїль не вирішить цю проблему, він «перестане бути сучасною, заможною нацією» через високий рівень народжуваності серед харедім. Це неможливо зробити, якщо «Лікуд» матиме значний вплив.

Джерело припускає, що «Лікуд» може стати партнером лише після справжнього оновлення. До того часу, Бенні Ганц має дотримуватися свого гасла «Ізраїль понад усе», ставлячи порятунок країни вище «фальшивої та наївної єдності».

Що це означає для розробників

Цей матеріал не містить інформації, яка безпосередньо стосується розробників або їхньої діяльності. Він зосереджений на політичних процесах та управлінні державою.

Ключові факти

• Деякі ізраїльські політики використовують мантру «бойкоти — це погано!», щоб виступати проти виключення певних партій з уряду.

• Ідея, що всі великі партії заслуговують на місце в уряді, не має підґрунтя у практиці серйозних демократій.

• Беньямін Нетаньягу, формуючи свій уряд, не запрошував головних опонентів до кабінету.

• Жодна демократія не надає опозиції та коаліції рівних повноважень.

• Інші парламентські демократії (Велика Британія, Німеччина, Індія) не вимагають, щоб кожна велика партія приєднувалася до кожного уряду.

Джерела

• A 'unity' government would block the reforms Israel desperately needs - opinion